У ДП «Чернігівторф» – новий-старий керівник. Наказом голови Фонду держмайна, у підпорядкуванні якого з 2020 року перебуває торф’яна галузь, Юрія Бондаренка призначили на посаду виконуючого обов’язки державного підприємства «Чернігівторф». Бондаренко – кандидатура трудових колективів торфозаводів, запам’ятався тим, що за два роки свого керівництва він вивів виробничі показники заводів на рекордні, а «Чернігівторф» став першим підприємством з галузі, яке отримало ліцензію на видобування. Свою роботу виконуючий обов’язки директора розпочав із аудиту, перші результати якого шокують. Всього за рік керівництва на посаді його попередник завдав прямих збитків «Чернігівторфу» на понад п’ять мільйонів гривень, повністю провалив менеджерську роботу, не підписав жодного контракту на реалізацію торфобрикету. Сьогодні Юрій Бондаренко фактично все починає спочатку.

Юрію Володимировичу, 19 січня 2021 року наказом голови ФДМУ Вас призначили на посаду виконуючого обов’язки директора ДП «Чернігівторф». Разом із тим 25 січня звільнили ставленика Міненерго Петра Слуценка. Відомо, що з 2016 по 2018 роки Ви керували «Чернігівторфом». Потім 29 жовтня 2018 року одіозний державний секретар та заступник міністра Міненерго Максим Немчинов підписав незаконний наказ про призначення Іллі Рокоче на посаду виконуючого обов’язки директора ДП «Чернігівторф». Фактично понад два роки ДП «Чернігівторф» переходив із в рук в руки, а торфозаводи перебували у перманентній боротьбі то проти приватизації, то проти міністерських призначенців. Минуло два роки і три місяці. Що ви отримали? 

Коли через суд я поновився після призначення Рокоче, то є відповідні документи по заборгованості із зарплати – після поновлення ми виплатили однієї тільки заробітної плати 1,7 мільйона гривень разом із податками. Залишалося виплатити всього 467 тисяч гривень, які я не встиг доплатити, оскільки знову призначили іншого – Петра Слуценка. Сьогодні, коли ФДМУ призначив мене виконуючим обв’язки, я мав прийняти від Слуценка господарську діяльність, але він відмовився підписувати документи і зрозуміло чому. Ось, переді мною лежить довідка виробничих показників ДП «Чернігівторф». Так, у 2016 році ми добули фрезерного торфу 33,5 тисяч тонн, а за 2020 рік ДП «Чернігівторф» видобув всього 28,7 тисяч тонн фрезеру. Розумієте, для того, щоб заводи залишались на плаву, могли платити в бюджет, розраховуватись по зарплаті, необхідно реалізовувати щомісяця, як мінімум, 1200-1300 тонн продукції. У 2017 році ми спрацювали так, що за все своє існування заводи стільки продукції не виробляли. Але замість подяки Міністерство звільнило мене з посади і призначило Іллю Рокоче – людину без відповідної освіти та досвіду роботи в галузі.

Цікаво, як вдалося на старті показати показники, яких навіть в часи СРСР не було?

 Коли у 2016 році мене призначили виконуючим обов’язки, то ми з колективами розуміли, що ніяких грошей від міністерства нам не бачити і все залежить тільки від нас. Ми просто почали працювати і досягли відповідних показників. Навіть після Рокоче за три місяці було 72 виконавчі провадження на суму понад 9 мільйонів гривень і ми практично за три місяці половину цієї суми «закрили». Потенціал, як бачите, є і можна працювати навіть без допомоги з боку держави. Ще один такий приклад: ми розробили за власні кошти 60 гектарів родовищ під Смолином. Для прикладу, щоб розробити 31 гектарів полів для Ірванцівського торфозаводу, треба близько 7 мільйонів гривень. Це проектна вартість у цінах 2007 року, зараз боюсь навіть подумати скліьки це коштуватиме.

 Що зробив за цей рік пан Слуценко?

 Що зробив? Заборгованість із заробітної плати зросла і сьогодні це 2 мільйони 77 тисяч гривень. Ця сума – лише по нашому управлінню. Відтак, за останній рік борг зріс на 1,1 мільйони гривень. Буквально вчора я підписав річний звіт за 2020 рік. Фінансовий результат, щоб ви розуміли – мінус 5 мільйонів 78 тисяч гривень.

Чому так? Це результат неефективного менеджменту?

Це – результат управлінських дій. Зрив виготовлення та реалізації продукції. Немає реалізації – немає виробництва! У нас заводи у 2020 році спрацювали погано. Ірванцівський випустив торфобрикету 3487 тонн, Смолинський – 7017 тисяч тонн. Разом зробили 10,5 тисяч тонн торфобрикету. Це – нормальний показник для одного заводу, але не для двох. Звідси, маємо і мінусові результати.

Скільки договорів попередній керівник підписав?

Я не бачив жодного підписаного ним договору на реалізацію торфобрикету. Він повністю провалив роботу з реалізації. Той самий Ірванцівський у 2019 році зробив 8,5 тисяч тонн торфобрикету. Підприємство сьогодні виживає фактично за рахунок продажу пиловидного торфу – понад 2 тисячі тонн. Фактична реалізація продажів зменшилась удвічі.

Я так розумію, що п’ять мільйонів – це втрачена вигода?

П’ять мільйонів – це прямі збитки!

 Що з цим робити збираєтесь? За кожним рішенням чи бездіяльністю ж стоять конкретні прізвища.

У нас вже стільки позовів подано до суду, але суди реагують мляво. З 2018 року немає жодних адекватних рішень…

У Фонді держмайна нещодавно відбулася протокольна нарада, на якій я всіх попередив про те, що у цьому році ми плануємо вийти на показники видобування та реалізації, які були в нас у 2016 році. Потім вже будемо говорити про щось конкретно більше. Фактично сьогодні ми починаємо все з нуля. Адже виходить так, що вся робота, яку ми проводили з 2016 по 2019 роки – вона фактично провалена. Знову борги перед бюджетом, знову несплата ЄСВ.

Що це за борги?

Ми подали до суду і судимось, бо за попередні періоди, виходячи за якихось незрозумілих корупційних договорів і не основі мені не зрозумілих рішень судів, борг підприємства зріз з 60 тисяч гривень до 2,4 мільйонів гривень.

Більше того у нас борги тягнуться ще з 2002 року. Я зараз подав до суду на 9,3 мільйони гривень – це штрафні санкції. В чому проблема? Податкова не списує цих боргів. Юристи вважають, що борг є нікчемним, якщо минуло 1090 днів. У нас ці борги ніхто не списує, а на тіло нараховують пеню та штрафи. Починаючи з 2002 по 2013 роки ці борги накопичувались і сьогодні вони тягнуть нас до низу. Дивіться, що річно ми сплачуємо близько 8 мільйонів гривень податків до бюджетів всіх рівнів, але справа в тому, що ці гроші на поточні рахунки не йдуть, ними закривають пеню, штрафи, а потім тіло з іншого боку. Ми всі розуміємо, що так можна працювати до безкінечності і ніколи з боргами не розрахуєшся. А на поточні борги через певний час знову нараховують штрафи. Крім того не зараховують страховий стаж працівникам. Це проблема для людей, бо вони залишаться без пенсії. Боргу по ЄСВ – близько 10 мільйонів, тобто якщо ми виграємо суд, то ці борги скасують.

 Говорять, що у вас там ледь не 40 мільйонів загального боргу. Що це за борг?

Залежить що вважати за борг. Пеню та штрафи? Коли у 2016 році я прийшов на посаду, у мене були папери від податкової, за якими 9,3 мільйони гривень ми були винні. У 2017 році цей борг ми реструктиризували і ми платили доти, доки не зрозуміли куди йдуть наші гроші.

 Директор регіонального відділення Валерій Йовенко писав, якщо не помиляюсь, про 40 мільйонів боргу?

Я не знаю звідки він взяв такі цифри. Якщо брати борги перед комерційними структурами… До мене теж приїжджали, гарантували контракт, але я мав підписати якусь заборгованість перед якимось комерційними структурами за попередні періоди. Якщо посадити нормальних юристів і розібратись із тими структурами, то не «Чернігівторф», а вони будуть нам винні. Вони намагались і намагаються натягувати якісь незрозумілі заборгованості, тому тут є питання і цим треба займатись.

 Які перспективи підприємства?

Коли мене призначали, то я поставив умову: якщо підприємство йде на приватизацію, то мені немає сенсу цим займатись. Мені гарантували те, що щонайменше три роки підприємство не виставлятимуть. Будуть приватизувати неробочі підприємства – такі як «Поділляторф» та «Київторф». Два заводи на «Волиньторф», завод «Рівнеторф» і два заводи «Чернігівторф» залишаться в державній власності. Стоїть питання приведення в них порядку, виходу на рентабельну роботу. Тому я й прийняв цю пропозицію.

Треба ж розуміти що виставляти на приватизацію. Заводи, які мають 100-відстокову зношеність? Хто його купить, ще з такими боргами?

Хочу також сказати, що з фондом держмайна мені працювати простіше, адже попередній досвід роботи з міністерством у нас негативний.

Буде якесь рішення по Слуценку?

Я хотів би, щоб воно було. Але це компетенція прокуратури. Щоб там хто не говорив, але показники і збитки говорять про інше.

Чи убудуть гучні справи?

Я думаю, що будуть. Підприємству нанесли колосальні збитки і за це мають відповісти конкретні люди.  

 Приватизація як альтернатива розглядається?

Мені гарантували, що як мінімум, три роки ніхто на приватизацію не виставлятиме. Більше того у нас є протокольне рішення ФДМУ. Мені поставили завдання вийти у цьому році на показники 2016 року. Наступного року – збільшити. Це все реально, але ми також розуміємо, що потрібно мати і відповідну техніку та обладнання. Якщо колись навіть дійде до приватизації, то сьогодні ми знаходимо розуміння того, що трудові колективи будуть брати в цьому участь.

 Чи є розуміння з обласною державною адміністрацією?

У мене вже було кілька зустрічей із заступником голови Чернігівської ОДА Олександром Савченком. Ми з ним доволі тісно спілкуємось і є розуміння з їхнього боку нашої проблематики.