— Чим топите, торфобрикетом чи дровами?
— Дровами. Де того торфу взяти? Нема його, — відповідає господиня, 71-річна Альбіна Даниленко з Дрімайлівки Куликівського району. — Топили, але коли це було… Брикет — хороший. Нема зараз справжнього… Якийсь брикет роблять, наче з тирси. Сусідка купила. Показувала: горить полум’ям. Спочатку розстроїлась: що ж воно таке? Тепер топить, дак каже, на плиті вариться все. А яке там тепло, я не знаю. Це перший год вона купляла.
— По грошах обійдеться однаково, що дровами зиму топити, що тим брикетом з тирси. Він тисячу з лишнім тонна коштує, — розмірковує син, 43-річний Сергій Даниленко.
— У вас Смолинський торфозавод поряд. Брикет там не купували?
— Ніколи не виписували. Ми обично брали в Вересочі. Там була площадка, везли вагоном, — згадує мати.
— Якогось брикету в нас ще й досі дві ложки лежить, зостався, — підтверджує слова матері Сергій.
— Брикетом топити добре: закинеш — і він горить. Поки горить — тепло, охолоне — холодно. Але ж він тліє довго, — пояснює Альбіна Сергіївна. — Та попелу з нього більше було.
— Це ж треба їхати, купувати. Простіше дров узяти тут, у лісі, — каже Сергій.
— Дрова такі дорогі, що й пенсії не хватає. Машина — три з половиною тисячі причіп! — обурюється мати. — А тепер ще й не возять, бо запретна зона. Штрафують, як привезеш дрова.
— Так а де ж берете паливо?
— Корчі вирубуємо, ото що попало, й топимо — каже Сергій.
— Люди бояться, але возять нам, — признається Альбіна Даниленко.
— Т-с-с, — смикає матір Сергій.
Торфобрикети вибирають на Херсон і Одесу
Торфобрикети роблять на Ірванцівському (Семенівка) та Смолинському (Чернігівський район) торфобрикетних заводах. І коштує однаково: 990 гривень за тонну. Обидва заводи — філії ДП «Чернігівторф». Вивозити треба самостійно або платити за вивіз. З Ірванцівського невеликими партіями розвозять у ближні населені пункти «ГАЗиком» — 6 грн за км. Далеко возить «КамАЗ» з причепом, але тільки оптом. 22 тонни — 21 грн/кілометр. Зателефонувала на Ірванцівський торфозавод два тижні тому.
— Доведеться зачекати, завод на тиждень поставили на планову профілактику.
— Часто у вас такі профілактики?
— Ні. Морозчики почались, треба систему зупинити, почистити. Приїжджайте наступного тижня, брикет є, він заготовлений.
Наприкінці минулого тижня дзвоню знов.
— Скільки вам треба? Дві тонни? Приїжджайте, беріть. І п’ять відпустимо, — порадував інженер філії Олександр Олійник. — Якщо 20, то запишу в чергу. Щоб хороший будинок протопити, на зиму п’ять тонн достатньо. Колись була норма 2 тонни на хату, але ж які тоді хати були…
Було недавно: вимели весь склад, брикету ні тонни не залишилось. Зараз тонн по 10 в запасі тримаємо завжди, щоб як приїде людина собі на зиму купити, то могла спокійно взяти, без черги. Десь з місяць вже ажіотаж. Приїжджали по кілька машин на день, і всім треба негайно, і з Одеси, і з Херсона, і з Волновахи. І з Західної України навіть їдуть — там свого не вистачає. А то ще трошки завод
поламався…
Зараз із місцевих, по нашому району, 5 машин замовлень. Черга. Потихеньку розвозимо. Машинка наша не встигає, ще й шофер був трохи прихворів.
Надумаєте їхати, скажіть коли, — попереджає Олександр Васильович. — Бо на сьогодні є, на завтра. По запису надійніше.
Кажуть, на заводах не встигають підготувати торфобрикети через старе обладнання. Смолинський набрав замовлень на два місяці вперед, а торфобрикету нема.
— 6 торфобрикет. Але в нас черга на два місяці. Зателефонуйте через тиждень — побачимо, як там буде. Завод працює. Було, ламались на тиждень. Зараз намагаємось відвантажити в першу чергу на садочки, школи. Назавтра стоять великі машини, які проплатили два місяці тому, — розповідає директор Валентина Огієнко.
Дрова можна виписати в лісництвах
У Борзнянському державному лісгоспі дрова твердих порід (дуб, граб, ясен, клен, акація, верес) просто з лісу виписують по 240 гривень за кубометр. Середньої твердості (сосна, вільха) — по 210, м’які породи (осика, липа, верба, тополя, ялина) — 180 за кубометр.
— Беруть сосну, дуб у нас не росте. 160 гривень за кубометр, — розказує лісничий Добрянського лісництва (Ріпкинський район) Сергій Ковальчук. — Зазвичай люди беруть причіп дров. Туди вміщається 4,2 кубометра (672 гривні. — Авт.).
У ДП «Городнянське лісове господарство» дрова дерев твердої породи відпускають по ціні 140 грн/кубометр, соснові — 115, і м’які — 100. Схожі ціни і в інших лісництвах області.
Чим же краще топити?
— Наші люди топлять дровами, — переконує головний лісничий ДП «Семенівкарайагролісгосп» Сергій Яцина. Дрова твердої породи в агролісгоспі — по 125 грн за кубометр, сосна — 115, і м’яка порода — 105. Виписують з лісу, самовивозом. — За торфобрикетом їдуть звідти, де лісу нема. Наприклад, з Бахмацького району. Дрова беруть різні, але переважно сосну. У мене самого в будинку два котли: дров’яний і газовий. Якщо хочу, щоб було тепліше, топлю дровами. Якщо газом топити, 2,5 тисячі гривень на місяць йде.
Щоб у холодний сезон протопити будинок, треба два причепи дров. По п’ять кубометрів у кожному, — каже Сергій Яцина.
Беремо сосну по 115, два причепи — двічі по 575. Усього 1150 гривень.
— Якщо топити торфом, дві тонни на зиму не вистачить. І на розпал трохи дров усе одно треба. У нас також школи, клуби дрова виписують.
— Торфобрикет краще, однозначно, — заперечує головний інженер філії «Смолинський торфозавод» ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов. — Дрова згоряють за пару годин. А торф вкинув увечері в котел — і вони тліють усю ніч. Дві тонни торфобрикету по калорійності заміняють тонну вугілля. Звичайно, дрова теж потрібні, брикет сам по собі не розгоряється.
Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №51 (1650), 21 грудня 2017 року