Шановний Петро Олексійович, до Вас звертаються працівники державного підприємства – «Смолинський торфобрикетний завод» з села Смолин Чернігівської області. Підприємства, яке дає роботу сотні українців. Це село розташоване поруч із військовою частиною «Десна» та одним із найбільших в Україні полігонів – Гончарівським. Тут дислокують десять тисяч українських бійців, більшість з яких захищає нашу незалежність на Донбасі. Ми розуміємо відповідальність перед тими, хто воює за нашу і Вашу свободу і допомагаємо рідній військовій частині та учасникам бойових дій.
Останні 20 років торфовидобувну галузь свідомо знищують. З шести торфобрикетних заводів, які були на Чернігівщині, на плаву залишилося тільки два! За 20 років державне підприємство «Чернігівторф», якому ми підпорядковуємося, змінило 22-ох директорів, які наробили боргів на 25 мільйонів гривень.
У 2017 році Уряд Гройсмана запланував приватизацію нашого підприємства як економічно недоцільного і ми знову опинилися на роздоріжжі, знову в боротьбі. Але попри все ми вистоїмо і відстоїмо наш завод. Як відстояли від луганських рейдерів і місцевих князьків. Ми працюємо, виплачуємо зарплату, розраховуємося з боргами (не нами зробленими) і видаємо на гора нові рекорди з видобутку та торфу.
Петре Олексійовичу, ми звертаємося до Вас, як до останньої інстанції в цій країні. Ми просимо Вас виконувати Присягу, яку Ви давали народові України, присягаючи на найдорожчій українській святині – Пересопницькому Євангелії. Не знищуйте наш завод!
Знищувати завод, який виробляє місцеві енергоресурси є злочином, особливо в час, коли понад три роки точиться Україно-російська війна і ми енергетично залежні від російської федерації.
Потужностей «Смолинського торфобрикетного» вистачить аби забезпечити якісним брикетом бюджетні установи Чернігівщини, Київщини, Сумщини.
Сьогодні у цей непростий час кожне робоче місце на вагу золота. За останній рік ми вдвічі розширили штат і збільшили зарплати трудовому колективу. Нині тут трудиться понад сотня працівників. Наше підприємство, наш Смолинський завод – це наш останній бастіон, за який ми стоятимемо до кінця.